Гонорея

Гонорея - інфекційне захворювання, збудником якого є гонокок. Гонорея передається від хворого або носія здоровій людині переважно статевим шляхом. Гонококове запалення, як правило, локалізується в сечостатевих органах. У жінок часто в сечостатевих органах одночасно або послідовно виникає кілька вогнищ запалення. Запалення слизових оболонок сечостатевих органів супроводжується гнійними або слизово-гнійними виділеннями з уретри у чоловіків, з уретри та шийки матки у жінок та суб'єктивними розладами. Захворювання відоме зі стародавніх часів. Перші відомості про недугу доходять до нас із ІІ сторіччя до нашої ери, коли античний доктор Гален увів термін „гонорея”, що в перекладі означає „сім’явилиття”. Кілька тисячоліть люди страждали на цю хворобу, точно не знаючи, що є її причиною. І тільки 1879 року відомий дослідник Альберт Нейсер відкрив бактерію, що викликає гонорею. Збудником гонореї (триперу) є мікроб гонокок - Neisseria gonorrhoeae. Його життєздатність поза людським організмом невелика, на повітрі він гине через декілька хвилин. Однак у вологому середовищі (мочалка, рушник) мікроб може існувати близько доби. Швидко гине в кислому середовищі, при висиханні, від впливу навіть слабких розчинів антисептиків. У Біблії згадується про "нечисті витікання" із сечовипускного каналу у чоловіків та вказується на заразність цих виділень. Про захворювання статевих органів у чоловіків та жінок з виділеннями згадував Гіпократ. В індійських книгах IV віку до н. е. описано різних гонореєподібних захворювань. Нині гонорея є однією з найбільш поширених інфекцій взагалі і найчастішим з венеричних захворювань. За деякими даними щорічне число захворілих на гонорею в світі оцінюється в 62 млн чоловік.

Як уже вказувалось, гонорею викликає Neisseria gonorrhoeae. Зазвичай, вона характеризується гнійними виділеннями із статевих органів, уретритом і дизурією. Інфекція також може існувати безсимптомно, особливо у жінок.

Шляхи зараження

- Гонореєю зазвичай заражаються під час статевих контактів із хворою людиною. Джерелом зараження є люди, що страждають на гострий або хронічний процес, гонококоносії, тобто особи, що або взагалі не помічають у себе захворювання, або не вважають симптоми, що в них є, ознакою венеричної хвороби.

- Від матері до дитини. Під час проходження дитини через родові шляхи хворої на гонорею матері (гонокок потрапляє в очі або в піхву дівчаток).

- Побутовим шляхом гонорея передається рідко (менше 1%) через білизну, мочалки та інші предмети, якими користувалася хвора людина і в яких гонококи нетривалий час зберігають життєздатність в патологічних субстратах /гній, слиз/ в зовнішньому середовищі. В несприятливих житлових умовах, коли діти сплять разом з хворими батьками та користуються спільними предметами туалету /губки, рушники тощо/ та білизною, випадки непрямого зараження гонореєю відносно часті..

Розвиток захворювання

Інкубаційний період (час від моменту інфікування до появи ознак хвороби) може бути від 23 днів до 23 тижнів.

Симптоми в чоловіків

Ознаки гонореї різноманітні. Спочатку з’являється сверблячка і різь у ділянці уретри. Далі з’являються слизові, а потім гнійні виділення із зовнішнього отвору уретри.

У перші дні розвитку гонореї дуже важливо звернутися до лікаря, тому що своєчасне лікування допоможе швидкому одужанню. Якщо вчасно не звернутися до лікаря, біль і різь під час сечовипускання підсилюються і виділення стають значними. Якщо хворий не лікується, хвороба розвивається, з’являється біль наприкінці сечовипускання, іноді виділяється трохи крові. При враженні придатків яєчка підвищується температура тіла, виникає гострий біль у ділянці мошонки.

Наслідки: двобічне ураження придатків яєчка може призвести до безпліддя.

Симптоми в жінок

Гонорея може розвиватися не так, як у чоловіків (у 70% випадків на початкових стадіях безсимптомно): легкий біль, трохи виділень жовтувато-зеленого кольору. Жінка може цього не помітити, якщо вона не дуже ретельно дотримується особистої гігієни. Проте процес прогресує, вражається матка, можливе запалення прямої кишки.

Для лабораторних досліджень беруть виділення із сечівника, парауретральних проток, бартолінових залоз, каналу шийки матки, стінок піхви, секрет простати, сім’яних міхурців, залоз сечовипускального каналу, промивні води прямої кишки, за показаннями — виділення із кон’юнктивального мішка, інших слизових оболонок, синовіальну рідину суглобів. У практичній роботі найчастіше використовують бактеріоскопічні та бактеріологічні методи, а якщо є технічні можливості — імунофлуоресцентні, імунохімічні та інші методи.

Гонорея – захворювання виліковне. Успіх лікування залежить від точного діагнозу, який може встановити лише лікар.

Треба уникати самолікування, воно значно затримує процес одужання. Лікування гонореї під наглядом лікаря веде до повного одужання.

Досить важливо одночасно лікувати обох партнерів, щоб уникнути надалі рецидивів.